Права людини в школі

В День Святого Миколая, 19 грудня, ми вже в котре завітали у гості до найменших вихованців Черкаського обласного Будинку дитини. Прийшли з подарунками, але більше для того, щоб подарувати дітям радість свята та спілкування. І у відповідь отримали найбільший дарунок: щирість дитячої радості і посмішок, а ще кумедні слова та «ладусі» від найстарших Олександра та Ігоря – їх вже скоро переведуть у старшу ясельну групу; радість в очах Василинки та Інни; трепет спілкування на рівні відчуттів з найменшою – Яночкою, їй усього два місяці… і уже два місяці вона без батьків…. Тому й намагалися гості за посмішкою приховати сльози та щем душі, слухаючи як нянечки з теплом та лагідністю розповідають про своїх підопічних, про їх здібності та вміння… І десь поміж рядків читалося, що найбільша потреба цих дітей – це сімейний затишок, надійна підтримка батьківського плеча і тепло материнських рук, які, на жаль, не замінити нічим іншим… навіть щирою турботою і любов’ю працівників Будинку дитини…..

Час за спілкуванням з дітьми промайнув непомітно… найменша Януся вже «попросилася» спати, та й Василинка з Інною вже трохи втомилися… ще ж теж маленькі… І тільки Сашко та Ігор проводжали гостей аж до дверей, радісно підтверджуючи веселими посмішками запрошення від нянечок та Лариси Олександрівни Лут, старшої виховательки Черкаського обласного Будинку дитини, завітати до них на новорічне свято.

Чужих дітей не буває.... 

Пам’ятаймо про це завжди!!!